Хаб_цифрової_освіти. Продовжуємо допомагати і навчати.
Публікації
Війна – це час, протягом якого ми вчимося цінувати важливість того, заради чого ми живемо.
Війна – це час, протягом якого ми вчимося цінувати важливість того, заради чого ми живемо. Ми змінюємось, не залишаємось байдужими,у нас з’являється ще більше людяності, яка допомагає вижити в скрутний час. Книга – це теж зброя. Навіть коли настане тиша – саме книга залишиться свідком подій, які ми переживаємо зараз. Книги про війну – це твори письменників, які відчули та пережили війну, які висловили свої думки, біль і надію на її сторінках. Книга зберігає свідчення, передає їх наступному поколінню. Це твори, написані на основі реальних подій. Тож запрошуємо до перегляду, який підготувала наша бібліотека.
«Є місце подвигу не тільки в дні війни»
«Є місце подвигу не тільки в дні війни» – така виставка діє у нашій бібліотеці, присвячена Дню вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 14 грудня – скорботне нагадуванням людству про важку перемогу над вогнем, яких охопив реактор на Чорнобильській АЕС. Ця біда торкнулася сотень тисяч українців: ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих, коли смертоносна пилюка з ядерної печі покрила українські хати,сади,ліси, засіяні поля. Завдяки самовідданій мужності ліквідаторів цю страшну аварію вдалося приборкати. Саме вони виявили надзвичайний героїзм, мужність. Без них наслідки могли б бути набагато гірші. Пам’ятаємо, віддаємо шану їхній самопожертві…
Квітковий рай Катерини Білокур
«Квітковий рай Катерини Білокур» - така виставка - ілюстрація діє у нашій бібліотеці до 125- річчя від дня народження видатної української художниці, майстрині народного декоративного живопису Катерині Білокур, котра своїми полотнами оспівувала дивовижну красу України. Це художниця, проста українська селянка, якій не дала доля вивчитись, і яка була все життя прикута до важкої селянської праці, яка знехтувала особистим щастям в загальнолюдському розумінні, яку колись зневажали і не любили за непереборний потяг до краси і малювання. Уперше вона спробувала малювати вуглиною на шматку домашнього полотна. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, на думку інших, заняттям. Було вжито до неї заходи покарання – різки та найсуворіша заборона малювати. Відтоді дівчинці доводилося творити потайки. Удень вона працювала в полі, на городі, а увечері, до ночі малювала. Пензлі виготовляла власноруч зі щетини тварин. Використовувала фарби, які виготовляла з буряка, бузини, калини, цибулі ...
