Правдолюбів не люблять. Це правило існує при всіх тоталітарних режимах. Кожен, хто відстоює справедливість, розмірковує над досконалістю законів, вимагає відповідальності від влади — потрапляє до когорти підозрілих, небезпечних, ненадійних, незручних. Двадцять вісім років було Василю Симоненку — українському поету - шістдесятнику, журналісту та десиденту з Полтавщини, коли його життя обірвала сваволя тогочасної владної машини. Завдяки Симоненку та іншим “шістдесятникам” було відкрито місця таємних масових поховань жертв сталінських репресій у хащах Биківнянського лісу під Києвом, де таємно ховали тих, кого співробітники НКВС розстрілювали в київських в’язницях. Його вірші не пропускала до друку радянська цензура, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки — вчителі, професори і прості люди. Його поезії, які допускалися до друку, коригувалися, «приводилися до норми». Тема любові до України та її народу – провідна у творчості поета. Молодий поет, котрий закінчив К...
Коментарі
Дописати коментар